← Усі кейси

У 2019 році над ювелірним магазином у Кропивницькому висіла вивіска «УКРЗОЛОТО». Власник зареєстрованої торговельної марки подав до підприємця, який там торгував, два позови: про заборону використання і про 120 000 грн збитків. Справу про збитки зупинили до кінця спору про заборону, тож вирішили її лише в 2026 році. 12 листопада 2026 року Центральний апеляційний господарський суд залишив у силі стягнення всієї суми. Розбираємо, як суд рахував упущену вигоду і чому не спрацювали аргументи про ціну торговельної марки та її продаж.

Що сталося

Торговельна марка «УКРЗОЛОТО» зареєстрована за свідоцтвом № 124382 від 25.06.2010, зокрема для товарів 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг — ювелірних виробів. У 2019 році її власником стало ТОВ «Маркхолдер», основний вид діяльності якого — лізинг інтелектуальної власності: компанія заробляє, видаючи іншим підприємцям невиключні ліцензії.

Підприємець продавав ювелірні вироби в магазині з вивіскою «УКРЗОЛОТО», ліцензійного договору з власником не мав. ТОВ «Маркхолдер» подало до Господарського суду Кіровоградської області позов про заборону використання (справа № 912/3030/19) і окремо, 29.11.2019, — позов про стягнення 120 000 грн упущеної вигоди (справа № 912/3817/19). Справу про збитки суд зупинив до вирішення спору про заборону.

Заборону суд ухвалив рішенням від 06.11.2024: підприємцю заборонили використовувати позначення «УКРЗОЛОТО» будь-якими шрифтами та алфавітами на вивісках під час пропонування для продажу і продажу продукції 14 класу. Рішення встояло в апеляції (постанова від 07.05.2025) і у Верховному Суді (постанова від 31.07.2025). У січні 2026 року справу про збитки поновили, і рішенням від 29.01.2026 суд стягнув 120 000 грн збитків і 1 921 грн судового збору. Підприємець оскаржив рішення, але 12.11.2026 апеляційний суд залишив його без змін.

Торговельна марка УКРЗОЛОТО за свідоцтвом №124382

Торговельна марка за свідоцтвом № 124382 · заявка від 01.02.2008, реєстрація 25.06.2010 · строк дії продовжено до 01.02.2028

Як суд порахував 120 000 грн

Пункт 2 статті 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі — Закон) зобов’язує порушника на вимогу власника свідоцтва відшкодувати йому збитки. Що таке упущена вигода, визначає пункт 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України: це «доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене».

Позивач показав, скільки він отримує за таке саме використання. 10.10.2019 ТОВ «Маркхолдер» уклало ліцензійний договір з іншим підприємцем: невиключна ліцензія на нанесення торговельної марки на вивіску однієї торгової площі з продажу ювелірних виробів в Одесі, строком на рік, роялті — 120 000 грн без ПДВ за рік. Наказом від 01.07.2020 компанія залишила цю ставку незмінною. До справи долучили й платіжні доручення ліцензіата за період з 24.12.2019 до 17.08.2020.

Апеляційний суд послався на постанову Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, за якою упущену вигоду рахують з урахуванням звичайних обставин обороту, розумних витрат і компенсаційного характеру відшкодування. Спосіб використання за ліцензією, як зазначив суд, тотожний тому, як торговельну марку використовував відповідач, — вивіска ювелірного магазину. Отже, за звичайних обставин правомірно використовувати торговельну марку він міг лише за ліцензією на таких умовах, а 120 000 грн не перевищують доходу, який позивач одержав би, якби відповідач діяв правомірно. Доказів іншого розміру винагороди чи відсутності своєї вини відповідач не надав.

Порушення вдруге не доводили. Факт використання позначення на вивісці без дозволу встановлено рішенням у справі про заборону за участю тих самих сторін, і за частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України він не підлягав доказуванню.

Чим захищався відповідач і що відповів суд

«Торговельну марку купили за 700 грн». Відповідач посилався на договір від 19.06.2019, за яким ТОВ «Маркхолдер» придбало торговельну марку за 700 грн, і доводив, що роялті в 171 раз більше за її вартість. Суд відповів, що ціна придбання — результат домовленості сторін конкретного договору, і ні вона, ні бухгалтерська оцінка торговельної марки як нематеріального активу не показують, який дохід власник може отримати від ліцензій. До того ж цей договір суд першої інстанції не прийняв як доказ: він існував ще на момент подання відзиву в 2020 році, але відповідач подав його лише в 2026 році і не обґрунтував, чому не зміг зробити цього вчасно. Апеляційний суд погодився, що за статтею 80 Господарського процесуального кодексу України такий доказ не приймається, і додав, що договір насправді підтверджує, а не спростовує набуття права позивачем.

«Позивач уже не власник». У 2021 році права на торговельну марку перейшли до АТ «ЗНВКІФ «Цефей». Суд зазначив, що відчуження права після порушення не позбавляє власника права на відшкодування збитків за порушення, яке сталося, поки право належало йому.

«Позов штучний». Відповідач просив залишити позов без розгляду як завідомо безпідставний: у позові не було доказів використання за конкретний період, а сам спір він вважав способом збагачення позивача. Суд відповів, що позов власника до особи, яка без ліцензії використовувала позначення, не може бути завідомо безпідставним, а достатність доказів — питання доведеності позову, а не зловживання процесуальними правами.

Решта доводів стосувалася процедури: відводу судді та права на вмотивоване рішення. Суд їх відхилив. Постанова набрала законної сили з дня прийняття, порядок оскарження визначено статтями 286–289 Господарського процесуального кодексу України. Станом на 19.11.2026 інших документів у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень немає.

Що каже закон зараз

Суд застосовував норми, чинні на час порушення. Відтоді пункт 2 статті 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» змінено Законом № 2974-IX від 20.03.2023. У чинній редакції (від 26.02.2026) власник свідоцтва може вимагати або відшкодування збитків, розмір яких суд визначає «з урахуванням упущеної вигоди або доходу, отриманого порушником», або виплати компенсації. Розмір компенсації, за цим пунктом, «не може бути меншим ніж розмір винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання прав на торговельну марку, щодо якої виник спір». Вибір між збитками і компенсацією — на розсуд власника свідоцтва.

Вивіска як спосіб використання торговельної марки і далі прямо названа в пункті 4 статті 16 Закону: використанням визнається, зокрема, нанесення торговельної марки на «вивіску, пов’язану з ним» (товаром, для якого її зареєстровано), пропонування такого товару для продажу і продаж.

Що в реєстрі зараз

Станом на 19.11.2026 свідоцтво № 124382 (заявка № m200801717 від 01.02.2008) чинне, строк дії продовжено до 01.02.2028, власник — АТ «ЗНВКІФ «Цефей». Ця справа — одна з серії. Постанова згадує й інші справи ТОВ «Маркхолдер» щодо «УКРЗОЛОТО» в Господарському суді Кіровоградської області, зокрема № 912/3562/19 проти іншого відповідача, де вимогу про ті самі 120 000 грн визнали обґрунтованою. Про спір щодо вивіски й авторського права на логотип за іншою справою ми писали в кейсі УКРЗОЛОТО про вивіску і логотип.

Що з цього виносити

  • Чужа торговельна марка на вивісці коштує не лише демонтажу. Тут до заборони додалися 120 000 грн упущеної вигоди за рік і судові витрати.
  • Роялті власника — готова формула збитків. Якщо власник реально ліцензує торговельну марку, суд може взяти його ставку за такий самий спосіб використання як мірило упущеної вигоди.
  • Ціна купівлі торговельної марки нічого не доводить. Сперечатися з розміром треба доказами іншої ринкової ставки, а не тим, скільки торговельна марка колись коштувала власнику.
  • Продаж торговельної марки не рятує порушника. Попередній власник може стягнути збитки за той час, коли право належало йому.
  • Програна справа про заборону працює проти вас і в справі про гроші. Встановлене порушення вдруге не доводять.
  • Докази подають разом із відзивом. Документ, принесений через шість років, суд не взяв до уваги.
  • Дозвіл беруть у власника свідоцтва. Як оформлюють ліцензію на торговельну марку, а назву для магазину краще перевірити до вивіски.

Наш погляд

Це наша оцінка, а не висновок суду. Для власника торговельної марки ця справа показує, як важливо мати документальну практику ліцензування: реальні договори, затверджені ставки, платежі. Саме вони дозволили обґрунтувати упущену вигоду, яку зазвичай довести найважче. Тепер у власника є й простіший шлях — компенсація, нижньою межею якої Закон прямо називає розмір винагороди за дозвіл. Як суди застосовуватимуть цю норму в подібних спорах, ця постанова прямої відповіді не дає, бо позивач вимагав саме збитків.

Для підприємця висновок інший: якщо назва над входом збігається з чужою зареєстрованою торговельною маркою для тих самих товарів, ризик — не лише перефарбувати вивіску. Спір може тривати роками і закінчитися двома рішеннями: про заборону і про гроші.

Перевірте свою назву

Чи є вже в державному реєстрі торговельні марки або заявки з такою назвою — безкоштовно, за даними УКРНОІВІ.

Питання й відповіді

Як суд визначає розмір упущеної вигоди за незаконне використання торговельної марки?

У справі № 912/3817/19 суд виходив із того, скільки власник торговельної марки отримав би за звичайних обставин, якби порушник уклав ліцензійний договір. Розмір узяли з ліцензійного договору власника з іншим підприємцем на такий самий спосіб використання (вивіска одного ювелірного магазину, один рік) — 120 000 грн без ПДВ. Центральний апеляційний господарський суд послався на критерії з постанови Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20: звичайні обставини обороту, розумні витрати і компенсаційний характер відшкодування.

Чи впливає ціна, за яку власник купив торговельну марку, на розмір збитків?

У цій справі — ні. Відповідач посилався на те, що власник набув право на торговельну марку за 700 грн, а роялті в 171 раз більше. Центральний апеляційний господарський суд зазначив, що ціна придбання й бухгалтерська оцінка торговельної марки як нематеріального активу не показують, який дохід власник може одержати від ліцензування, а доказів іншого розміру винагороди відповідач не надав.

Чи можна стягнути збитки, якщо власник уже продав торговельну марку?

Так, за порушення в той період, коли право належало йому. У справі № 912/3817/19 торговельну марку в 2021 році передали новому власнику, але суд дійшов висновку, що відчуження права після порушення не позбавляє попереднього власника права на відшкодування збитків.

Чи треба вдруге доводити порушення, якщо суд уже заборонив використання?

Ні, якщо в обох справах ті самі сторони. Частина четверта статті 75 Господарського процесуального кодексу України звільняє від доказування обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі за участю тих самих осіб. Тут факт використання позначення на вивісці без дозволу встановили у справі про заборону № 912/3030/19, і в справі про збитки його не доказували заново.

Що власник торговельної марки може вимагати замість збитків?

Пункт 2 статті 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» у чинній редакції дає власнику свідоцтва вибір: відшкодування збитків або виплату компенсації. Розмір компенсації визначає суд, і він не може бути меншим за винагороду, яка була б сплачена за дозвіл на використання торговельної марки. У справі № 912/3817/19 позивач вимагав саме збитків у вигляді упущеної вигоди.

Якщо вам надійшла претензія від власника торговельної марки

Ми перевіряємо, чи справді позначення на вивісці, упаковці чи сайті можна сплутати із зареєстрованою торговельною маркою, хто власник і чи чинне свідоцтво, та оцінюємо варіанти: ліцензія, ребрендинг або захист. А якщо ви тільки обираєте назву — перевіримо її за реєстром до запуску.

Або напишіть на office@rivnepatent.ua — подивимось реєстр і підкажемо, що робити далі.

Джерела: постанова Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2026 у справі № 912/3817/19 (у ній переказано рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.01.2026 і рішення у справі № 912/3030/19); свідоцтво № 124382 у державному реєстрі станом на 19.11.2026; Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (редакція від 26.02.2026); Цивільний кодекс України (редакція від 05.08.2026); Господарський процесуальний кодекс України (редакція від 24.04.2026). Імена фізичних осіб не наводимо.

Судове рішення є публічним документом і оприлюднюється в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зокрема, для вивчення практики. У цьому матеріалі ми розбираємо мотивування рішення — які аргументи наводились і як їх оцінив суд, — а не процесуальну історію справи. Оцінок діям сторін чи їхніх представників тут немає. Бюро «Рівнепатент» не представляло жодну зі сторін. Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією.

Володимир ТарасюкАвтор: Володимир Тарасюк, патентний повірений України, свідоцтво № 529

Читайте також