Пиво не належить до 33 класу. Це найчастіша помилка в галузі, і вона коштує окремої заявки. Нижче — решта того, що вирішується до подання, а не після відмови.

Два класи, і пиво не там, де очікують

33 клас — алкогольні напої, крім пива: горілка, настоянки, лікери, вино, коньячні напої, віскі, джин, ром, сидр, міди.

32 клас — пиво, а також безалкогольні напої, соки, мінеральні води, енергетики й сировина для їх виготовлення.

Тобто пиво класифікується окремо від решти алкоголю. Броварня, яка зареєструвала назву лише в 33 класі, не захистила головний свій товар, і навпаки.

Для крафтових виробників це особливо відчутно, бо асортимент рідко обмежується чимось одним: пиво в 32-му, сидр і міди в 33-му, безалкогольна лінійка знову в 32-му. Тому базовий набір тут — два класи.

Які класи додаються

• 43 клас — якщо є власний бар, тапрум, дегустаційна зала чи ресторан під тією ж назвою;
• 35 клас — фірмова крамниця, інтернет-магазин, оптова торгівля, франшиза;
• 25 клас — мерч: футболки, худі, кепки. Для крафтових брендів це не дрібниця, а окремий канал продажів і реклами;
• 21 клас — келихи, кухлі, фірмовий посуд;
• 30 або 29 клас — якщо під брендом ідуть снеки чи закуски;
• 41 клас — екскурсії на виробництво, дегустації, фестивалі.

Протилежна крайність — брати все «про запас». Якщо торговельна марка не використовується в заявленому класі, дію свідоцтва можна припинити частково — саме щодо цих товарів, після пʼяти років невикористання за вимогою зацікавленої особи.

Обмеження реклами — і чому вони впливають на класи

Пряма реклама алкогольних напоїв в Україні суттєво обмежена. Через це виробники просувають бренд обхідними шляхами: через безалкогольні позиції, мерч, заклад під тією самою назвою, події й фестивалі.

Звідси практичний висновок, якого немає в інших галузях: для алкогольного бренду назву варто реєструвати ширше, ніж лише на сам напій. Бо просувається вона саме через ті товари й послуги, які до 33 класу не належать — і якщо там назву займе хтось інший, канал просування закриється.

Географічні зазначення: те, що не стане вашим ніколи

Коньяк, шампанське, Бордо, Токай, Просекко, Шаблі — це не назви видів напоїв, а географічні зазначення, закріплені за конкретними регіонами. Використати їх для українського продукту не можна, і позначення, яке їх містить, не зареєструють.

Україна має власні зареєстровані географічні зазначення для напоїв, і їх перелік поповнюється. Назва, яка з ними перетинається, теж не пройде.

Окремо працює звичайне правило про місце виготовлення: назва села чи річки або не має розрізняльної здатності, або, якщо виробництво розташоване деінде, вводить в оману щодо походження. В алкоголі це перевіряють прискіпливіше, ніж деінде, бо походження прямо впливає на сприйняття продукту покупцем.

Описові слова галузі

Позначення, які вказують на вид товару, його склад чи спосіб виготовлення, не мають розрізняльної здатності. У напоях під це підпадає майже весь звичний словник: крафтовий, живий, нефільтрований, витриманий, преміум, домашній, автентичний, дистилят.

Вони можуть входити до складу позначення, але охорону отримає оригінальна частина назви, а не вони. Сусідня броварня зможе назвати своє пиво так само «живим», нічого не порушивши.

Наскільки жорстко це працює, показує рішення щодо «СМЕТАНА ДО БОРЩУ»: описову назву не врятували ні присутність у мережі, ні договір із торговельною мережею. Розбір рішення.

Етикетка — окремий обʼєкт

У крафті етикетка часто цінніша за назву: ілюстрації, персонажі, впізнаваний стиль серії. Тут працюють одразу три інструменти, і плутати їх не варто.

• назва й логотип — торговельна марка;
• ілюстрація на етикетці — авторське право, воно виникає з моменту створення;
• форма пляшки, кольгера, композиція етикетки — промисловий зразок.

Різниця видно на практиці: конкурент може повторити вашу форму пляшки й стилістику серії під власною назвою, і торговельна марка тут не допоможе. Докладніше про межу між торговельною маркою і промисловим зразком.

І окремо про художників: якщо етикетку малював сторонній ілюстратор, майнові права треба передати договором. Без нього вони лишаються в автора, навіть якщо роботу оплачено.

Коли подавати заявку

До запуску лінійки. Право відлічується від дати подання, тож заявка, подана сьогодні, стає попереду всіх, хто подасть завтра.

У напоях це критично через етикетку й дозвільні документи: назва вже фігурує в маркуванні, в документах на продукт і в лістингах мереж. Змінювати її потім дорожче, ніж в інших галузях.

З дати подання можна ставити символ ™. Значок ® зʼявиться лише після свідоцтва.

Що ви отримуєте, коли працюєте з бюро

Усе, про що йшлося вище — які класи брати під ваш асортимент, чи витримає назва перевірку на описовість, що робити з топонімом, як розділити захист назви, ілюстрації та форми пляшки — це рішення, які хтось має ухвалити до подання.

Ми перевіряємо назву не лише на точні збіги, а на схожість за звучанням, написанням і значенням. Підбираємо класи з огляду на те, як бренд просувається. Складаємо перелік товарів так, щоб він відповідав реальному асортименту. Ведемо листування з відомством і стежимо за строками.

Простіше кажучи — ви варите, а не пишете заявку.

Скільки це коштує

У суму входять пошук, оформлення та супровід заявки, державні збори й мито. Кольорове зображення додає 900 грн збору. Точний розрахунок — у калькуляторі.

Плануєте експорт? Напої — напрям, де закордонна реєстрація окупається швидко: Євросоюз, США або кілька країн одразу.

Якщо назву вже зайняли

Це не завжди глухий кут. Варіанти залежать від того, що знайшлося: змінити позначення, звузити перелік товарів, домовитись про лист-згоду, перевірити, чи стара торговельна марка ще діє й чи використовується. Коли назву копіює конкурент — окрема ситуація зі своїм набором дій.

Як бачите, у напоях товари розподілені між класами не так, як підказує логіка, а частина роботи припадає на етикетку, а не на назву. Ми проходимо цей шлях щодня і з радістю пройдемо його разом із вами.

Читайте також